Для осiб, якi виховують, утримують дитину самостiйно та належать згiдно з чинним законодавством до категорiї одиноких матерiв, державою встановлюються певнi гарантії та  пiльги.

Відповідно до ч. 3 ст. 184 Кодексу законів про працю України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років –у випадку якщо дитина потребує додаткового догляду), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

При цьому необхідно мати чітке уявлення про тлумачення поняття «одинока мати», відповідно до постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 № 9, пунктом 9 якої визначено, що це жінка, яка не  перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено  в установленому порядку за вказівкою матері,  вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину  сама.

Фактично статус одинокої матері дає право на порушення трудового законодавства, оскільки дієвих важелів впливу до таких працівниць  українське законодавство не має. Звільнена таким чином жінка має право оскаржити накладене на неї дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення у порядку, встановленому чинним законодавством.

Отож, які існують варіанти звільнення таких осіб?

Ø з ініціативи роботодавця – лише у випадку ліквідації юридичної особи. При цьому звільнення має відбуватись з обов’язковим працевлаштуванням працівника на іншу роботу;

Ø у разі закінчення строкового трудового договору – також з подальшим працевлаштуванням працівника на іншу роботу;

Ø за бажанням самого працівника або за згодою сторін.

Інших варіантів законодавство не передбачає.

При чому, в результаті домовленості недобросовісного працівника рекомендується звільняти не за власним бажанням, а за згодою сторін.

Справа в тому, що стаття 38 КЗпП має застереження, які дають можливість працівникові впродовж двох тижнів передумати і відмовитись від поданої заяви про звільнення за власним бажанням.

Звільнити одиноку матір за угодою сторін можна в той же день, коли працівник напише таку заяву. І на відміну від заяви про звільнення за власним бажанням, така заява не може бути відкликана працівником в односторонньому порядку.

Таким чином, заборона звільняти жінок названих категорій з ініціативи роботодавця є абсолютною. Названу категорiю жiнок не можна звiльнити як з пiдстав, передбачених ст. 40 i 41 КЗпП, так i з iнших пiдстав, за яких трудовий договiр розривається з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу.

Якщо жінка прогулює роботу без поважної причини або порушує трудову дисципліну, до неї можуть бути застосовані інші заходи дисциплінарного стягнення, як догана, але звільняти її забороняється.

А ось розлучені мати чи батько, у одного з яких залишилися на утриманні діти, не можуть бути віднесені до категорії одиноких, тому що після розлучення подружжя й надалі повинно виконувати свій обов'язок щодо утримання та виховання спільних дітей і той, з ким залишилася неповнолітня дитина, має право на стягнення аліментів. Виняток становлять лише випадки позбавлення судом батька чи матері батьківських прав або оголошення колишнього чоловіка чи жінки у розшук.

Для осiб, якi виховують, утримують дитину самостiйно та належать згiдно з чинним законодавством до категорiї одиноких матерiв, державою встановлюються певнi гарантії та  пiльги .

Відповідно до ч. 3 ст. 184 Кодексу законів про працю України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років –у випадку якщо дитина потребує додаткового догляду), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

При цьому необхідно мати чітке уявлення про тлумачення поняття «одинока мати», відповідно до постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 № 9, пунктом 9 якої визначено, що це жінка, яка не  перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено  в установленому порядку за вказівкою матері,  вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину  сама.

Фактично статус одинокої матері дає право на порушення трудового законодавства, оскільки дієвих важелів впливу до таких працівниць  українське законодавство не має. Звільнена таким чином жінка має право оскаржити накладене на неї дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення у порядку, встановленому чинним законодавством.

Отож, які існують варіанти звільнення таких осіб?

Ø з ініціативи роботодавця – лише у випадку ліквідації юридичної особи. При цьому звільнення має відбуватись з обов’язковим працевлаштуванням працівника на іншу роботу;

Ø у разі закінчення строкового трудового договору – також з подальшим працевлаштуванням працівника на іншу роботу;

Ø за бажанням самого працівника або за згодою сторін.

Інших варіантів законодавство не передбачає.

При чому, в результаті домовленості недобросовісного працівника рекомендується звільняти не за власним бажанням, а за згодою сторін.

Справа в тому, що стаття 38 КЗпП має застереження, які дають можливість працівникові впродовж двох тижнів передумати і відмовитись від поданої заяви про звільнення за власним бажанням.

Звільнити одиноку матір за угодою сторін можна в той же день, коли працівник напише таку заяву. І на відміну від заяви про звільнення за власним бажанням, така заява не може бути відкликана працівником в односторонньому порядку.

Таким чином, заборона звільняти жінок названих категорій з ініціативи роботодавця є абсолютною. Названу категорiю жiнок не можна звiльнити як з пiдстав, передбачених ст. 40 i 41 КЗпП, так i з iнших пiдстав, за яких трудовий договiр розривається з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу.

Якщо жінка прогулює роботу без поважної причини або порушує трудову дисципліну, до неї можуть бути застосовані інші заходи дисциплінарного стягнення, як догана, але звільняти її забороняється.

А ось розлучені мати чи батько, у одного з яких залишилися на утриманні діти, не можуть бути віднесені до категорії одиноких, тому що після розлучення подружжя й надалі повинно виконувати свій обов'язок щодо утримання та виховання спільних дітей і той, з ким залишилася неповнолітня дитина, має право на стягнення аліментів. Виняток становлять лише випадки позбавлення судом батька чи матері батьківських прав або оголошення колишнього чоловіка чи жінки у розшук.