Що таке обшук?

Обшук – це слідча дія, яка проводиться лише в рамках кримінального провадження під час здійснення досудового розслідування злочину. Метою проведення цієї слідчої дії є виявлення та вилучення доказів, злочинно добутого майна або відшукання осіб, які розшукуються.

Суть обшуку фактично полягає в примусовому проникненні співробітників правоохоронних органів до житла чи будь-якого іншого об’єкту та проведення там пошуку і вилучення документів, предметів, грошей або виявлення розшукуваних осіб.

Примусове проникнення означає, що правоохоронцям не потрібно отримувати дозвіл на вхід до приміщення від власника. При цьому власник не має права відмовитися від допуску, наприклад в квартиру, співробітників правоохоронних органів. Отже, якщо власник не надає згоду на вхід до приміщення або навіть перешкоджає йому, таке проникнення для проведення обшуку буде здійснено примусово, в тому числі шляхом зламу замків, вибивання дверей, вікон тощо. Звичайно, як правило власники добровільно пускають правоохоронців у приміщення після пред’явлення документів, що дозволяють обшук, і в примусових діях потреби не виникає. 

У яких випадках проводять обшук? Які підстави для проведення обшуку?

Обшук має проводитися тоді, коли є підстави вважати, що в конкретному приміщенні знаходяться певні особи, речі або документи, які мають значення для розслідування злочину і які можуть бути використанні як докази в суді.

Такі «підстави вважати» можуть мати конкретне формальне джерело (наприклад, коли свідки вказали на місце переховування знаряддя злочину чи вкраденого майна) або ж просто слідувати з загальної логіки і вірогідності варіантів поведінки людини (наприклад, розумним та високо вірогідним є припущення, що одяг та взуття, в якому підозрюваний перебував під час вчинення злочину, зберігаються у нього вдома). Отже, такі підстави та їх достатність для проведення обшуку розглядаються в кожному окремому випадку індивідуально.

Хто може дозволити проведення обшуку?

Одне з головних правил, яке необхідно знати про обшук, це те, що він проводиться з дозволу суду, який надається у формі ухвали слідчого судді. Це важливе правило і воно прямо закріплено не лише в законі (ст.13, ч.1 ст.233 КПК України), а й у Конституції України (ст.30). Ніхто не має права увійти до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою (не лише для обшуку), крім випадків, коли володільцем надана добровільна згода на це або коли є відповідний дозвіл суду.

Слід зауважити, що з даного правила існують виключення, проте на їх долю припадає дуже мала кількість обшуків. Такі виключення стосуються лише невідкладних випадків, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. Ці випадки також передбачають необхідність звернення з клопотанням щодо обшуку до суду, проте вже після його проведення (при цьому якщо суддя прийде до висновку, що невідкладного випадку насправді не було, всі отримані під час проведення обшуку докази не матимуть юридичної сили – ч.3 ст.233 КПК України).

Хто проводить обшук? Хто присутній під час обшуку? Чи можуть провести обшук за відсутності володільця житла?

Проводити обшук можуть слідчі чи прокурори, а також оперативні співробітники разом з останніми.

Що стосується органів, які можуть здійснювати цю слідчу дію, – то це можуть бути співробітники прокуратури та будь-якого з органів досудового розслідування (в залежності від злочину, який розслідується), а саме: Національної поліції України, Служби безпеки України, Національного антикорупційного бюро України, слідчого підрозділу Державної фіскальної служби України, органів державного бюро розслідувань¹, органів Державної кримінально-виконавчої служби України.

Обшук повинен проводитися з обов’язковою участю не менше двох понятих, якими мають бути незаінтересовані особи (ч.7 ст.223 КПК України прямо забороняє, щоб понятими були потерпілий, родичі підозрюваного чи потерпілого, працівники правоохоронних органів).

Правоохоронці зобов’язані вжити належних заходів для забезпечення присутності під час проведення обшуку будь-якої особи, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені. Крім того, на обшук можуть бути запрошені певні спеціалісти або інші учасники кримінального провадження (потерпілий, підозрюваний, захисник тощо) (ч.1 ст.236 КПК України). На практиці, це відбувається рідко.

Також, під час обшуку може бути присутнім адвокат особи, в якої проводиться обшук. Проте через певну недосконалість норм закону, правоохоронці досить часто протиправно не допускають адвоката на місце обшуку. 

Слід знати, що проведення обшуку не відкладається у зв’язку з відсутністю власника у житлі. Навіть відсутність взагалі будь-кого в приміщенні не є перешкодою для проведення обшуку (у такому випадку копія ухвали про дозвіл на проведення обшуку повинна бути залишена на видному місці у приміщенні, де проведено обшук, а слідчий та прокурор зобов’язані забезпечити схоронність майна, яке там знаходиться, і забезпечити неможливість доступу до нього сторонніх осіб – ч.4 ст.236 КПК України).

¹ДБР наразі не створено, його функції тимчасово виконують органи прокуратури

Де можуть проводити обшук?

Обшук може бути проведений в житлі або іншому володінні особи.

Під житлом тут розуміється квартира, будинок, дача і взагалі будь-яке приміщення, що пристосоване для постійного проживання. Ні справжнє призначення приміщення, ні його правовий статус в даному випадку значення не мають. Тобто, і власний садовий будинок, і орендована квартира, і сарай без адреси, і недобудований дім, – все це є житлом, якщо в них проживає людина.

Єдиним виключенням з зазначеного підходу є приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені за законом: наприклад, «колонія» чи СІЗО (установи, де особи відбувають покарання у вигляді позбавлення волі або тримаються під вартою в порядку попереднього ув’язнення). Обшуки та огляди таких приміщень відбуваються, зокрема, без необхідності отримання дозволу суду.

Під іншим володінням особи розуміються фактично всі інші «простори», що знаходяться у володінні особи: земельна ділянка, двір, транспортний засіб, гараж, офіс, робочий кабінет, будівлі та приміщення побутового, службового, господарського, виробничого чи іншого призначення тощо.

Коли (в який час) можуть проводити обшук?

Згідно з вимогами закону обшук житла повинен відбуватися в час, коли завдається найменша шкода звичайним заняттям особи, яка ним володіє (ч.2 ст.236 КПК України). Крім того, існує загальне правило, згідно з яким заборонено проводити слідчі дії у нічний час, тобто в період з 22 до 6 години (ч.4 ст.233 КПК України).

Разом з тим, існують винятки з зазначених правил щодо часу проведення обшуку – їх можна не дотримуватися, якщо мова йде про невідкладний випадок, коли затримка в проведенні слідчої дії може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного, або якщо їх дотримання може суттєво зашкодити меті обшуку.

На практиці, частіше правоохоронці приходять з обшуком вранці.

Проведення обшуку: процедура і правила. Що має право робити під час обшуку слідчий?

Загальна процедура проведення обшуку виглядає наступним чином: слідчий за погодженням з прокурором або сам прокурор звертається з письмовим клопотанням про отримання дозволу на проведення обшуку до суду, після чого слідчий суд розглядає клопотання та своєю ухвалою дозволяє проведення обшуку. Далі правоохоронці прибувають до житла чи іншого володіння, де проводять обшук на підставі ухвали слідчого судді.

Перед початком обшуку володільцю приміщення чи іншій особі (якщо володілець відсутній в цей час) пред’являється ухвала слідчого судді і надається її копія (ч.3 ст.236 КПК України).  Також присутнім роз’яснюються їх права, обов’язки та відповідальність (ч.3 ст.223 КПК України).

Як правило, правоохоронці пропонують добровільно видати речі чи документи, які планують шукати (проте навіть їх добровільна видача не завжди означає завершення проведення обшуку). Після цього здійснюється проведення безпосередньо пошукових дій: огляд речей, шаф, шухляд, інших місць зберігання, пошук тайників тощо.

Під час проведення обшуку правоохоронці мають право:

- забороняти будь-якій особі залишити місце обшуку до його закінчення та вчиняти будь-які дії, що заважають проведенню обшуку;  

- відкривати закриті приміщення, сховища, речі, якщо особа відмовляється їх відкрити добровільно (тобто, наприклад, ламати замки чи дверці комор, сейфів, шухляд столів, шкатулок);

- проводити особистий обшук осіб, які перебувають в приміщенні, якщо є достатні підстави вважати, що вони переховують при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального провадження (у такому разі обшук особи повинен бути здійснений виключно особами тієї ж статі);

- проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого приміщення чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки;

- оглядати і вилучати документи та речі, які мають значення для кримінального провадження;

- вилучати предмети, які вилучені законом з обігу (наприклад, наркотики чи зброю, які незаконно зберігаються) навіть якщо вони не мають відношення до конкретного розслідування.

Після завершення пошукових дій складається протокол обшуку, другий примірник якого разом із описом вилученого вручається особі, у якої проведено обшук.