Кожен чоловік має право на батьківство. Це право є невід’ємним і гарантується законом. Відмова дружини від народження дитини або нездатність її до народження навіть прямо передбачені в законодавстві як можливі причини для розлучення (розірвання шлюбу).

Батьківство є підставою для виникнення як певних обов’язків, так і певних прав. Прийнято вважати, що у порівнянні з батьком мати має більший обсяг прав, пов’язаних з їх дитиною. Така думка підкріплюється правозастосовною практикою, яка у більшості спорів схиляється на користь матері. Наприклад, суд набагато частіше визначає місце проживання малолітньої дитини саме з матір’ю з огляду на усталене суспільне розуміння важливішої, в більшості випадків, ролі матері для дитини та враховуючи міжнародні стандарти, відповідно до яких малолітня дитина не повинна бути розлучена з матір’ю крім виключних випадків (зокрема, цей принцип передбачений в Декларації про права дитини від 20.11.1959). При цьому, звичайно, наявні і випадки, коли суд визначає місце проживання дитини з батьком з огляду на конкретні обставини, які свідчать про те, що це більш сприятливе для дитини рішення.

Незважаючи на викладене, слід пам’ятати, що одним з головних принципів сімейного права є паритетність у побудові сімейних відносин. Цей принцип навіть знайшов своє відображення в Основному Законі України – Конституції, у статті 51 якої зазначено, що кожен із подружжя має рівніправа і обов'язки у шлюбі та сім'ї.

Стаття 141 Сімейного кодексу України (далі – СК України) також прямо передбачає, що батько має рівні, тобто такі ж самі як і мати, права і обов'язки щодо дитини. Аналогічно і діти мають рівні права та обов'язки щодо своїх батьків (ст.142 СК України).

Основні батьківські права батька

Нижче наведено узагальнений перелік основних прав батька відповідно до статей 145, 146, 148, 151, 153, 154, 157, 160, 166, 202, 203, 204, 206 Сімейного кодексу України, статей 1223, 1224, 1241, 1261 Цивільного кодексу України, згідно з якими:

1) батько має право брати участь у визначенні імені та прізвища дитини шляхом надання або не надання відповідної згоди, зокрема:

- ім'я дитини визначається за згодою батьків;

- прізвище дитини визначається за прізвищем батьків, якщо у батьків різні прізвища – воно визначається за їхньою згодою (прізвище одного з батьків або подвійне прізвище);

- у разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків (а також за згодою самої дитини, якщо їй виповнилося 7 років); 

2) батько нарівні з матір’ю має переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини;

3) батько нарівні з матір’ю має право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону чи моральним засадам суспільства;

4) батько має право на безперешкодне спілкування з дитиною, крім випадків, коли таке право обмежене законом (наприклад, у випадку прийняття судом рішення про позбавлення батька батьківських прав або про обмеження батька у праві спілкування з дитиною). У даному випадку мається на увазі спілкування в широкому розумінні слова – від особистих зустрічей до телефонних розмов, контактів по пошті, через відеозв’язок, електронну пошту, соціальні мережі чи інші сервіси дистанційного спілкування;

батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, при цьому мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини;

5) батько має право на самозахист своєї дитини, а також на звернення до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини як її законний представник без спеціальних на те повноважень;

6) батько має право спільно з матір’ю вирішувати питання виховання дитини; 

7) батько бере участь у визначенні місця проживання дитини шляхом надання або не надання відповідної згоди, зокрема:

- місце проживання дитини, якій не виповнилося 10 років, визначається за згодою батьків, а дитини, яка досягла 10 років, - за спільною згодою батьків та самої дитини;

- якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, якій виповнилося 14 років, визначається самою дитиною;

8) батько, який є непрацездатним та потребує матеріальної допомоги, має право на утримання (отримання аліментів) від повнолітньої дитини;

9) батько має право на отримання від повнолітньої дитини додаткових коштів, необхідних у зв’язку з тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю;

10) у виняткових випадках батько, який є тяжко хворим чи інвалідом, а його неповнолітня дитина має достатній дохід (заробіток), за рішенням суду має право отримати одноразово або протягом певного строку кошти на покриття витрат, пов'язаних з лікуванням та доглядом за ним;

11) батько є спадкоємцем своєї дитини та у разі її смерті має право отримати спадок у випадку здійснення спадкування за законом (тобто, в умовах, коли майно не успадковується за заповітом), а непрацездатний батько має право на половину частки, яка належала б йому у разі спадкування за законом, навіть у разі наявності заповіту, в якому він не зазначений як спадкоємець.

Необхідно наголосити, що виходячи з зазначеного вище принципу рівності прав батьків, наведені основні права батька в рівній мірі має і матір дитини.

Вирішення спорів щодо прав батька

Спори між батьком та матір’ю стосовно їх прав та обов’язків, в тому числі щодо участі у вихованні дитини батька, який проживає окремо, вирішуються органом опіки та піклування або судом.

Такими спорами для прикладу можуть бути: спір між батьками щодо визначення чи зміни імені та прізвища дитини, спір між матір’ю та батьком, які проживають окремо, щодо місця проживання малолітньої дитини тощо.

Крім того, відповідно до ст.ст. 158, 159 СК України за заявою батька орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкування з нею того з батьків, хто проживає окремо від сина чи дочки.

Якщо ж мати, з якою проживає дитина, чинить перешкоди батьку, який проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні батьком, останній має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод, а суд – визначити способи участі батька у вихованні дитини (наприклад, періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання батька, місце та час їхнього спілкування тощо).

У яких випадках батько втрачає свої батьківські права?

Зазначені вище немайнові, майнові та будь-які інші права, обумовлені спорідненістю з дитиною, втрачаються батьком, якщо він був позбавлений судом батьківських прав. Підстави,  процедура та наслідки прийняття такого рішення розглянуті в окремій статті.

Крім того, за загальним правилом батько втрачає свої права у випадку, коли його дитину було усиновлено іншими особами. Так, відповідно до ст.232 СК України особисті та майнові права і обов'язки між батьком та дитиною, яка була усиновлена, припиняються з моменту усиновлення (разом з тим, законом передбачено винятки з цього правила, які передбачають можливість збереження у певних випадках за батьком його батьківських прав після усиновлення його дитини).

Право на отримання додаткових коштів, необхідних у зв’язку з тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю, також втрачається батьком у випадку, коли судом буде встановлено, що він ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків. 

Право на спадкування, окрім випадку позбавлення батьківських прав, також втрачається батьком, якщо судом буде встановлено, що він ухилявся від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця (дитини), а також у інших загальних випадках усунення від права на спадкування (наприклад, випадки умисного позбавлення життя спадкодавця (дитини) чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинення замаху на їхнє життя, умисного перешкоджання спадкодавцеві (дитині) скласти заповіт тощо).

Права батька після розлучення (розірвання шлюбу) та права батька в цивільному шлюбі ("офіційно" неодруженого)

Відсутність офіційної реєстрації шлюбу або розірвання зареєстрованого шлюбу жодним чином не впливають на обсяг батьківських прав батька, оскільки такі права обумовлені не фактом одруження, а фактом походження дитини від батька та їх спорідненості.

Відповідні положення прямо закріплені в ст.141 СК України, згідно з якими мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в «офіційному» шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Іншими словами немає значення перебувають у зареєстрованому шлюбі чоловік і жінка, вже не перебувають чи взагалі ніколи не перебували – батько має однакові права щодо їх спільної дитини. Таким чином, всі наведені вище права належать батьку і без реєстрації шлюбу, зберігаються за ним після розлучення і не можуть бути обмежені лише на підставі того, що шлюб не реєструвався офіційно, було розірвано або було припинено спільне проживання.