09.08.2017 р. Верховним Судом України прийнято постанову у справі № 3-642гс17 за позовом Державної екологічної інспекції у Запорізькій області до суб’єкта спеціального водокористування про відшкодування шкоди, заподіяної здійсненням спеціального водокористування без дозволу.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.12.2016 р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.01.2017 р. у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв’язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає. Оскільки прийом документів для отримання дозволів на спеціальне водокористування було призупинено в листопаді 2012 року, у зв’язку зі змінами у законодавстві суд дійшов висновку, що вини відповідача у несвоєчасному отриманні дозволу на спеціальне водокористування немає, оскільки ним вжито усіх необхідніх заходів для своєчасного отримання дозволу, а припинення забору води із річки Дніпро призвело б до зупинення роботи підприємства та виникнення аварійних ситуацій.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2017 р. скасовано судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій та прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з підприємства на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Запорізькій області 498220,00 грн. шкоди та судовий збір. Приймаючи рішення про задоволення позову, Вищий господарський суд України керувався тим, що чинним законодавством установлено самостійні підстави для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зокрема лише сам факт самовільного використання водних ресурсів без відповідного дозволу на спеціальне водокористування призводить до завдання державі збитків.

Не погоджуючись із змістом судового рішень суду касаційної інстанції, суб’єктом господарювання подано Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 20.04.2017 р. із підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111¹⁶ Господарського процесуального кодексу України.

Скасовуючи судове рішення господарського суду касаційної інстанції та залишаючи в силі судові рішення суду першої та апеляційної інтсанції, Верховний Суд України виходив із того, що згідно відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України

Статтею 110 Водного кодексу України передбачено, що порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Судами при розгляді справи встановлено, що підприємство вчасно звернулось для продовження строку дії дозволу на спеціальне водокористування звернулося до Єдиного дозвільного центру із заявою та клопотанням про узгодження умов і одержання дозволу на спеціальне водокористування для діючих промислових, комунальних, транспортних та інших підприємств від Запорізького регіонального управління водних ресурсів.

Верховний Суд України встановив, що підприємство не мало можливості вчасно отримати дозвіл на спеціальне водокористування з незалежних від нього причин, оскільки Єдиний дозвільний центр зупинив прийом документів для отримання дозволів на спеціальне водокористування до офіційного оприлюднення постанови Кабінету Міністрів України № 1203 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 321».

За змістом статті 1166 Цивільного кодексу України для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова  відповідальність не настає.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.