09.08.2017 р. Верховним Судом України прийнято постанову у справі № 3-788гс17 за позовом ФОП-орендодавця до ФОП-орендаря про стягнення заборгованості за договором оренди обладнання.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 31.10.2016 р., залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 р. та постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2017 р. провадження у справі припинено на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із змістом судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 22.03.2017 р. із підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 111¹⁶ Господарського процесуального кодексу України.

Скасовуючи судові рішення господарських судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій, Верховний Суд України виходив із того, що відповідно до статей 51, 52, 598–609 Цивільного кодексу України, ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців» однією з особливостей підстав припинення зобов’язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи (виключення з реєстру суб’єктів підприємницької діяльності) її зобов’язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Приймаючи постанову про задоволення заяви позивача, Верховним Судом України враховано, що на час подання подання позовної заяви та порушення провадження у справі відповідач був зареєстрований як ФОП.

Верховний Суд України вказав, що у разі коли відповідна зміна статусу відбулася після порушення провадження у справі, вона не тягне за собою наслідків у виді зміни підвідомчості такої справи і, відповідно, – припинення провадження у ній, оскільки на час порушення господарським судом такого провадження її розгляд належав до юрисдикції цього суду.

З огляду на викладене суд першої інстанції, з висновками якого погодилися апеляційний і касаційний суди, дійшов помилкового висновку про те, що у цій справі втрата фізичною особою статусу суб’єкта господарювання відповідно до пункту 6 частини першої статті 80 ГПК є правовою підставою для припинення провадження у справі.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.