Верховний Суд при винесені постанови у справі № 303/7065/17 визначив, що неоднакове зазначення прізвища батька позивача в офіційних документах не є істотними та непереборними труднощами, які перешкоджали звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

ВС у своєму рішенні посилався на частину 3 статті 1272 Цивільного кодексу України, згідно з якою за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. При цьому, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Таким чином, зазначену норму ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини може бути застосовано, якщо:

• у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви;
• ці обставини визнані судом поважними.

По суті справи позивачка протягом передбаченого законодавством шестимісячного строку для прийняття спадщини звернулася до нотаріальної контори, однак їй було відмовлено у прийнятті заяви через невірне зазначення прізвища батька.

Після отримання відмови вона звернулась до архівних установ та Українського бюро лінгвістичних експертиз та отримала експертний висновок про те, що розбіжності у написанні прізвища її батька виникли в ситуації контактного білінгвізму. Проте в подальшому після одержання експертного висновку позивач одразу не звернулася до суду, у зв’язку з чим державний нотаріус винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії через пропущення строку для прийняття спадщини.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову, зазначив, що неоднакове зазначення прізвища батька позивача в офіційних документах не є істотними та непереборними труднощами, які перешкоджали позивачу звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Апеляційний суд позов задовольнив, зазначивши що пропущення позивачем шестимісячного строку на подання заяви про прийняття спадщини було пов'язано з істотними труднощами для позивача, які полягали у встановленні ідентичності прізвищ спадкодавця та спадкоємця. Натомість Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції.