3 жовтня 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 800 «Деякі питання соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

У тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров’ю», якою затверджено «Порядок взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів та установ під час забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров’ю» (далі – Порядок).

Згідно підп. 1 п. 3 Порядку складні життєві обставини, в яких перебуває дитина – умови, що негативно впливають на життя дитини, стан її здоров’я та розвиток, а саме: інвалідність, тяжка хвороба, безпритульність, перебування у конфлікті із законом, залучення до найгірших форм дитячої праці, залежність від психотропних речовин, інші види залежності, жорстоке поводження, зокрема домашнє насильство, у тому числі у разі, коли кривдником є дитина, ухиляння батьків, осіб, які їх замінюють, від виконання своїх обов’язків, обставини стихійного лиха, техногенних аварій, катастроф, воєнних дій чи збройних конфліктів тощо), установлені за результатами оцінки потреб дитини.

Відповідно до п. 4 Порядку дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати її життю та здоров’ю, може бути виявлена:

• шляхом самозвернення до будь-якого суб’єкта виявлення та/або організації соціального захисту дітей;
• юридичними та фізичними особами;
• посадовими особами, працівниками суб’єктів виявлення та/або організації соціального захисту дітей під час виконання професійних чи службових обов’язків.

Водночас обов’язковим є проведення оцінки рівня безпеки дитини з метою виявлення загроз її життю або здоров’ю, пов’язаних із:

• незабезпеченням дитини належним харчуванням, необхідною медичною допомогою, відповідним для віку доглядом;
• залишенням дитини віком до семи років або дитини у безпорадному стані (хворої, з обмеженням життєдіяльності тощо) в приміщенні, громадському або іншому місці без нагляду осіб, які досягли 14 років;
• залишенням дитини віком до десяти років більше ніж на півгодини на вулиці без відповідного для природно-кліматичних умов одягу або без дотримання відповідного для віку температурного режиму;
• залишенням дитини під наглядом осіб з наявними ознаками алкогольного чи наркотичного сп’яніння, перебування під дією психоактивних речовин, вираженого психічного розладу;
• невідкладним станом батьків дитини, що є прямою загрозою їх життю та здоров’ю або їх оточенню;
• обставинами стихійного лиха, техногенних аварій, катастроф, воєнних дій, збройних конфліктів тощо.

У разі виявлення під час проведення оцінки фактів загрози її життю чи здоров’ю така дитина може бути негайно направлена до закладу охорони здоров’я для обстеження та надання необхідної медичної допомоги або тимчасово влаштована, зокрема до центру соціально-психологічної реабілітації дітей, центру соціальної підтримки дітей та сімей, у сім’ю патронатного вихователя.

Після тимчасового влаштування дитини вживаються заходи до:

• соціального супроводу сімей з дітьми з метою відновлення батьківського потенціалу та формування навичок відповідального батьківства;
• відібрання дитини;
• забезпечення взяття дитини на первинний облік дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.