У зв'язку з прийняттям судової реформи, зокрема нових процесуальних кодексів запроваджується новий процесуальний інститут - врегулювання спору за участю судді.

Медіація у праві – це метод вирішення спорів із залученням посередника (медіатора), який допомагає проаналізувати конфліктну ситуацію так, щоб зацікавлені сторони самостійно змогли обрати варіант рішення, який задовольняв би інтереси та потреби всіх учасників конфлікту.

Для початку процедури “судової медіації” вимагається згода обох сторін спору. Про початок процедури медіації суд виносить ухвалу і зупиняє провадження у справі до її закінчення.

Медіація проводиться судом шляхом проведення спільних (одночасно з двома сторонами), або закритих (з однією із сторін) нарад.

Під час нарад суд надає сторонам пропозиції щодо мирного врегулювання спору, проте не має права надавати юридичні поради, а також давати оцінку доказам. Інформація, отримана під час врегулювання спору, конфіденційна.

     На процедуру “судової медіації” відводиться 30 днів. Якщо протягом цього строку сторони не досягають між собою примирення, розгляд справи продовжується але вже іншим суддею.

     Судова медіація припиняється:

• за бажанням будь-яка із сторін може зупинити врегулювання спору шляхом подання заяви;
• за ініціативою суду, якщо сторона затягує процес;
• при закінчення строку на проведення судової медіації та у зв'язку з укладенням між сторонами мирової угоди.

     Даний інститут має свої недоліки. Ризиками судової медіації є :

- законний спосіб зупинити провадження в справі до 30-ти днів

- спосіб позбутися незручного судді, не заявляючи відвід.

- проведення спільних нараз з однією стороною може призвести до хибного уявлення, щодо упередження суддів щодо однієї із сторін справи.

     Позитивне в даному інституті є те, що справи можуть вирішуватись мирним шляхом і набагато швидше, що зумовлює економію коштів та часу учасників судового процесу, а також сприятиме зменшенню навантаження на суди.

   Звичайно багато залежить від бажання судді, який буде виступати в ролі медіатора проводити врегулювання спору та його професійності. Оскільки не кожен суддя може проводити таке врегулювання та володіє достатніми якостями і знаннями. Тому доцільною була б спеціальна підготовка суддів.