Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про оплату праці» норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників.

Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Згідно статті 21 Закону України «Про відпустки» заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку.

Згідно статті 265 КЗпП посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу.

В разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, в тому числі і щодо оплати щорічної відпустки не пізніше ніж за три дні до її початку, винні особи, згідно абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП несуть відповідальність у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення, тобто у розмірі 32 000 грн.

Обчислення розміру заробітної плати у випадку надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток (у зв’язку з навчанням), працівникам, які мають дітей та ін. регулюється «Порядком обчислення середньої заробітної плати», що затверджений постановою КМУ від 08.02.1995р. №100.